Замок і католицький (тоді) храм в Довгому на початку ХХ ст.

Палац Довгаїв та Телекі в довжанському замку. 10 липня 2010 р.

Святкування чергової річниці битви куруців в 1703 р. поблизу села Довге. 10 липня 2010 р.

	Недовга розповідь про Довге.

Карта

48°22′3″ пн. ш. 23°17′13″ сх. д.

Мій фоторепортаж зі святкування річниці битви куруців біля Довгого в 1703 р.

Надзвичайно стародавнє поселення на березі Боржави, в яке теоретично ходять автобуси з Хуста, Солотвина та, начебто, Виноградова. Нам з Міком прийшлось їхати аж в Мукачево, щоб в 2004 р. потрапити автобусом у Довге. В липні 2010 р. я приїхала сюди попутками. Виїжджала з величезного села (а в Довгому проживає майже 7 тисяч жителів) теж ними.

З мукачівського автовокзалу йде добрий десяток автобусів у цьому напрямі протягом дня, єдиний недолік: відстань у 60 кілометрів транспорт долає за 2 години, а то й більше: занадто тут погані дороги (UPD: були в 2004 р. В 2010 р. траса була зна-а-ачно кращою). Квиток коштував, здається, близько 5 гривень.

Довге відоме з 1383 року. Село чимале - і є своєрідним унікумом в Україні: тут розташований єдиний вищий навчальний заклад в сільській місцевості. Йдеться про Довжанський виший економічний коледж «Бакалавр» ім. Василя Якуба.

Раніше тут був великий лісопильний комбінат та самодіяльний ансамбль пісні та танцю "Боржава". З "Боржавою" зараз інші асоціації - це помпезний, фонтанистий санаторій поблизу поля Шарампов (саме там щороку "відтворюють" табір куруців). Саме в Довгому в родині письменниці Марії Підгірянки виховувались онуки Івана Франка.

	Замок в Довгому

Я знала, що тут є замок, завдяки старанням О. Лесика (пам'ятаєте тоненьку темну книжечку "Замки та монастирі України", видану на початку 1990-х?) та древнього довідника "Радянське Закарпаття". Я знала це точно, тому так неприємно було ходити центром села, попід монумент 1703 року, та питати всіх попідряд місцевих, де в них тут замок. Мене нахабно відправляли назад до Хусту. Урок прийдешнім поколінням туристів: треба було запитувати, де тут тубдиспансер.

Замок знаходиться тут же, поруч, в самому центрі, за великим храмом. На дахи невисоких замкових веж хижо дивиться з колони турул. Місцевий замок належав магнатам Довгаям. В 1471 р. укріплення Довгого були зруйновані - через невірність Довгаїв угорському королю, здається.

В 1711 р. Довге перейшло до роду Телекі - і резиденція була тотально перебудована в 1712-1798 рр.

Укріплений двір виріс на місці старого замку XV століття (начебто відома точна дата: 1417 р.). З тих часів збереглися стіни підвалів фортеці. В середині XVIII ст. житлові приміщення магнатів були обнесені оборонними стінами. Двоярусна в’їздна башта в центрs південно-західної стіни з’явилася в 1774 р. Мури з бійницями (65 на 65 м), а також чотири невисокі кутові вежі-близнючки під шатровими дахами ховають від сторонніх очей невеликий парк, господарські приміщення і бароковий житловий корпус, прикрашений ризалітом і пілястрами. Комплекс мало схожий на класичний образ замку і більше нагадує спокійний панський двір.

Зайшли на подвір'я, оточене квадратом мурів з бійницями та кутовими восьмигранними вежами. На нас трохи скоса поглядували жінки у білих халатах, але зупиняти ніхто не став. Можна залізти на галерею в'їздної вежі, розташованої посеред південно-західної стіни. Посеред засадженого ялинами двору - кілька пустих лавиць, до яких ніхто не ходить (я не Шерлок Холмс, туди просто навіть стежки не було). В 2010 році я просиділа на такій лавиці понад годину, ніхто мене не турбував.

Палац я в перший візит у Довге і не признала - але за шість років, що минули з 2004-го, око все-таки натренувалося. Палац має височенний дах - думаю, там ховається чимала мансарда, нехай і без вікон. Господарські корпуси розташовані поруч.

	Куруци і подорожні замітки

Неподалік замку - вже згадана колона з турулом по сусідству з бронзовим радянським солдатом, поставлена в 1903 р. на честь 200-річчя першої битви куруців під приводом Томаша Есе проти габзбурзьких військ, яка відбулася в околицях Довгого, на Лемацькому полі 7 червня 1703 р. Колона стоїть на братській могилі 50 загиблих повстанців-куруців. Напис на зворотньому боці монументу:
Пролю Кров за Отця, за Матер
Погибну я еще днесь за мнъ заручену невесту
Помру я еще днесь
За свою дорогу Отчизну

10 липня 2010 р. я була присутня на урочистостях з приводу 307-мої річниці битви народних повстанців-куруців під проводом князя Ференца Ракоці. Ініціаторами святкування були ГО "Боржавська ініціатива" спільно з громадою села Довге, за участі гостей з села Варієво та села Торпа (Угорщина). На святі був присутній консул Угорщини в Україні та народні колективи з Угорщини. Свято розпочалося мітингом-реквіємом біля монументу турулу. Після невеликого концерту на центральній площі міста учасники свята проїхалися святковою колоною через село до поля Шарампов, розташованого поруч з санаторієм «Боржава». На чолі колони були прапороносці: прапори український, угорський і дбайливо відтворений зелений прапор куруців. На полі стояли намети і ятки з їжею, все це організатори називали "табором куруців", котрих їх ватажок Томаш Ессе зібрав для виступу проти Габсбургів.

Та що насправді сподобалось у Довгому ще в перший візит, то це шеренга храмів. По одній осі їх розташовано одразу чотири! Останній, п'ятий, знаходиться в іншому кутку села. З них найскромніший - старенький костел на подвір'ї якоїсь лікарні, далі йде над-сучасний красень-католик, поруч теж поставна та цікава церква. Один храм - начебто сильно перебудований у 1938 р. костел з XV ст. (той, що в затінку?), який довго слугував як реформаторський, а зараз не діє.